Я вдячна щиро Тобі, Боже,
За те, що любиш Ти мене,
Що присвятити Тобі можу
Свої літа, життя земне.
Подяку я Тобі складаю,
Тебе прославити я хочу,
Псалом хвали Тобі співаю
Й прощення прошу в Тебе , Отче.
За те, що довго йшла до Тебе.
Не бачила раніш й не чула
Благої вістки, що із неба
Тобою послана всім була.
Господь з любов’ю щохвилини
Чекав, що зрозумію я,
Що найдорожче дав Він – Сина,
Щоб мала вічне з Ним життя.
Я знаю : небо вже радіє,
Почувши каяття слова.
Щаслива я : надію маю
На вічне з Господом життя.
Софія Прокопчук,
Рівне Україна
Працюю вихователем у Рівненському навчально-реабілітаційному центрі"Особлива дитина". Вчитель недільної школи церкви "Світанкова зоря" міста Рівне. e-mail автора:sophija_@ukr.net
Прочитано 3338 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
